Новина тижня: Оцінки ефективності науки в Україні

Оцінки ефективності науки в Україні

Аналіз винахідницької активності національних заявників показує, що понад 60 % загальної кількості заявок на винаходи й корисні моделі щорічно подається працівниками підприємств і організацій України, тобто фізичними особами.

Найвищу винахідницьку активність виявляють заклади Міністерства освіти і науки України, якими у 2007 р. подано близько 2,4 тис. заявок, або понад 30 % загальної кількості заявок від юридичних осіб. Найбільша кількість заявок подана винахідниками Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” – 234 (близько 10 % загальної кількості заявок, поданих організаціями цього міністерства), Національного університету харчових технологій – 161 (7 %), Вінницького національного технічного університету – 152 (6,4 %), Київського національного університету технологій та дизайну – 97 (4,1 %), Національного університету “Львівська політехніка” – 77 (понад 3 %).

Організаціями НАН України подано 611 заявок (близько 8 % загальної кількості). Найактивнішими серед організацій НАНУ були Інститут проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича – 37 заявок (6,1 %); Інститут надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля – 33 (5,4 %); Фізико-технологічний інститут металів та сплавів – 29 (4,7 %); Iнститут колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського – 23 (3,7 %); IІнститут технічної теплофізики і ДП “Науково-технічний центр охорони надр і споруд” – по 22 (3,6 %); Інститут кібернетики ім. В. М. Глушкова і Фізико-хімічний інститут ім. О. В. Богатського – по 21 (3,4 %). Високими показниками подання заявок на винаходи й корисні моделі відрізняються також організації Міністерства охорони здоров’я – 806 заявок (10,4 %); Академії медичних наук – 278 (близько 4 %); Української академії аграрних наук – 297 (3,8 %); Міністерства промислової політики – 217(2,8 %), а також акціонерні товариства відкритого типу, створені на основі державних підприємств – 450 заявок (майже 6 %) (Наука та інновації. –2008. – № 2. – С. 52).

* * *

Близько 5 тис. учених (майже 10 % дослідників) виїхало з України. Багато українських дослідників значну частину часу проводять за кордоном. Утім, сьогодні вченим не потрібно їхати за кордон, щоб працювати на іноземні держави.

Наш потенціал значною мірою використовується для виконання зарубіжних науково-дослідних замовлень. Досить навести такий факт: НДІ Міністерства промислової політики фінансуються з-за кордону більше, ніж усередині країни. Таким чином, галузева наука більше ніж наполовину працює на іноземні замовлення. Київ щорічно виконує їх майже на 600 млн грн. Аналогічна ситуація з наукою в Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві. Тобто в українських регіонах, де є наукомісткі галузі економіки, найбільш високотехнологічна частина науки працює не на них. За відсотком відволікання наукового потенціалу на роботи за кордоном ми випереджаємо всі країни світу. Навіть у Євросоюзі, де зроблено серйозні спроби об’єднати наукові дослідження різних країн-членів ЄС, для чого створено VII Рамкову програму, на спільні розробки припадає лише 15–20 % національного наукового потенціалу. Це значно менше за наш! Можна скільки завгодно критикувати НАНУ, але на дві третини реформування академії залежить від того, наскільки буде затребувана наука в себе в країні, наскільки держполітика зможе змінити структуру вітчизняної економіки (Маліцький Б. Країні, в якій служителів культу більше, ніж учених, буде дуже важко у СОТ / Бесіду вів О. Рожен // Дзеркало тижня. –2008. – 21–27.06. – С. 13)