Ukrainian Scientists Worldwide

Українські науковці у світі

Про що говорить базовий звіт для аудиту наукової та інноваційної системи України.

У серпні цього року Єврокомісією було оприлюднено Background Report Peer Review of the Ukrainian Research and Innovation System, підготовлений у травні 2016 року як базовий для проведення аудиту наукової системи України. Звіт підготувала відома австрійська організація Centre for Social Innovation (ZSI) ( Vienna, Austria).

Наводимо тут переклад Основних підсумків(Executive summary), який може бути корисним широкому колу читачів.

 

«Метою цієї доповіді є узагальнення очевидних фактів щодо ситуації в  галузі науки, технології та інновацій в Україні, з метою формування бази для аудиту дослідницької та інноваційної системи України в рамках «Інструменту підтримки управління програми Горизонт 2020». Цей аудит виконується незалежною групою міжнародних експертів та національних представників  на запит Міністерства освіти та науки України у 2016 році.

Україна – перехідна країна з доходом нижче середнього рівня, з багатим науковим спадком від Радянського Союзу та з добрими стандартами освіти.  Проте, з часів незалежності залишається незрозумілим, чи індустріалізована та водночас аграрна (особливо в сільській місцевості) Україна  виявила політичну волю та чи здійснила вона відповідні дії для перетворення її економіки на економіку знань. Останні 25 років характеризувалися стрімкою послідовністю економічних та політичних криз, та проміжними фазами відновлення. Остання криза, яка сталася після революції на Майдані, і була спричинена анексією Автономної Республіки Крим та Севастополя Росією та війною на Донбасі, протистоянням з сусідньою супердержавою, є особливо критичною, оскільки призвела до розриву з колишнім основним партнером,  як в зовнішній торгівлі, так і в культурних зв’язках.  ВВП знизився на 15% в 2015 році у порівнянні з 2014, а його рівень на душу населення став нижчим, ніж у 2008.

Наука, технології та інновації постійно скорочувалися з часів незалежності, особливо якщо розглядати витрати на дослідження та розробки у % від ВВП, кількість науково-дослідних інституцій та наукового персоналу. На сьогодні ситуація характеризується обмеженим публічним фінансуванням та структурою економіки в якій потреба в розробках та дослідженнях залишається невизначеною.  Управління  наукою та технологіями періодично реформувалося, проте, домінуюча установою в країні – Національна академія наук, залишається практично не зміненою, як мінімум на управлінському рівні. Після–Майданні урядовці, включно з МОН, виявляли наміри та спроби системних реформ.  Асоціація України з програмою «Горизонт 2020»  може бути оцінена як елемент таких змін.

 

Інші важливі гравці в системі управління наукою, технологіями та інноваціями – Мінекономрозвитку, Міністерство фінансів та деякі інші міністерства з дослідницькими функціями. Їхнім політичній орієнтованості та діям бракує координації як між міністерствами, так і між ними та регіональним рівнем управління. Система досліджень та інновацій також характеризується обмеженим рівнем співпраці між публічними НДІ та сектором вищої освіти, як і низьким рівнем співпраці між наукою та виробництвом.

 

У 2016 році, як декларовано МОН, державний бюджет повинен використовуватися для базового фінансування НДІ, грантів для досліджень, оновлення інфраструктури, створення схем для підтримки молодих вчених( включно з поверненням діаспори), оцінки ефективності наукових установ та університетів, доступу до бібліометричних баз даних (Scopus, WoS), та створення Національного фонду досліджень України. Проте, попередні спроби втручання в галузь НТІ, показали, що теорія та практика визначення політики та її впровадження, в тому числі заходи з реалізації є різними речами, особливо щодо фінансування НДР, яке винятково орієнтоване на підтримку державних, а отже, контрольованих державою інституцій. Більшість державного НДР бюджету інвестовано в НАНУ. Основний принцип фінансування – підтримка установ, в той час як змагальницьке, засноване на проектній діяльності фінансування, є дуже малим. Публічні інвестиції орієнтовані на широко визначені пріоритети, які відповідають досі існуючому широкому (принаймні на папері) НДР ландшафту країни. Частка міжнародного фінансування НДР є високою, проте знизилася через кризу (близько 20%).

 

Дослідницька інфраструктура України є загалом застарілою, що негативно позначилося на рівні наукових досліджень. Бібліометричні показники, які часто використовуються для оцінки наукових успіхів країни, свідчать про низьку частку та негативні тенденції  високоцитованих українських робіт у світі в порівнянні з загальною кількістю наукових публікацій, дуже низький рівень публічної-приватних публікацій на мільйон населення та досить низький, хоча і зростаючий, рівень міжнародних публікацій за участю українських вчених на мільйон населення. Останнє є позитивним сигналом, враховуючи різке зменшення наукових кадрів за останні 15 років. В міжнародному порівнянні українська наукова спільнота спеціалізується на фізиці та астрономії, матеріалознавстві та хімії, а також науках про землю. За  останні 10 років спеціалізація зросла в математиці, науках про Землю, енергетиці та економіці, економетрії та фінансах.

 

Щодо сектору вищої освіти, не всі університети підпорядковуються МОН, що іноді призводить до проблем з якістю. Україна є учасником Болонського процесу і учасником Європейського простору вищої освіти з 2015 року. Проте, лише новий Закон про вищу освіту, який знаходиться на стадії імплементації, запровадив помітну автономію університетів.

 

Хоча освітній сектор поглинув 70% наукових кадрів, лише  половина із майже 350 університетів здійснює якісь дослідження, і з них лише декілька серйозно залучені в НДР. Витрати на НДР в університетському секторі становили лише 7% від загальних витрат на наукові дослідження в Україні в 2011 році. Підготовлений до наукової роботи персонал в університетах залучений, як правило, до викладання, що не є дивним, враховуючи велике число студентів в Україні (2,5 млн). 70% витрат на дослідження в секторі вищої освіти походить з державного та місцевих бюджетів.

Україна успадкувала від Радянського Союзу відносно добре розвинуту систему освіти. Країна досі має високу частку публічних витрат на освіту, в т.ч. вищу. Проте, є низка труднощів – школи не забезпечені навчальним приладдям, підходи в навчанні часто застарілі та відомо про випадки корупції на всіх рівнях освіти.

 

Рівень залучення до університетської освіти є дуже високим (80% від загальної кількості 19-25 річних осіб), проте рівень залучення до докторських програм є низьким у порівнянні з міжнародними показниками, що свідчить про низьку мотивацію до продовження наукової кар’єри. Також, хоча ємність системи вищої освіти є високою, ємність економіки залишається обмеженою. Україна належить до країн з однією із найвищих часток з  занадто кваліфікованою робочою силою. В розрізі галузей, студенти переважають у гуманітарних науках, соціальних науках, економіці та правознавстві, порівняно з раніше превалюючими технічними та природничими спеціальностями. Лише близько 20% зростаючого числа науково-підготовлених кадрів залучена до НДР як основної роботи. Підготовка наукових кадрів відстає від інших реформ у секторі вищої освіти. Є мало нових дослідницьких позицій, та число науковців в країні постійно зменшується. Цей тренд скоріше за все продовжиться, оскільки значна частка науковців досягла пенсійного віку.

Ємність промисловості для наукових кадрів теж обмежена, незважаючи на те, що приватне фінансування зростає, оскільки мова йде про низький загальний рівень. Частка дослідників у приватному секторі на мільйон населення є низькою відносно міжнародних стандартів. В 2013 році році бізнес-сектор спожив 55% фінансування на НДР, проте профінансував  значно менше досліджень та розробок. Як наслідок Радянської системи, певна кількість індустріальних дослідницьких інституцій та конструкторських бюро досі працюють в Україні, що представляють собою бізнес-орієнтовані R&D , хоча за мізерної підтримки. 16% промислових підприємств були залучені до НДР в 2014 році. Українські високого- та середньотехнологічні сектори скоротилися втричі у порівнянні з 1990ми роками. Витрати бізнесу на НДР зосереджені в традиційному машинобудуванні, в основному в низько-ринковому сегменті, який відчуває сильний тиск з боку економік, що розвиваються. Деякі більш сучасні і інноваційні машинобудівні підприємства, особливо ті, які задіяні в ВПК, страждають від замороження торгових зв’язків з Росією. Публічної підтримки інновацій практично не існує.    

Для збалансування низької ефективності інноваційної діяльності в Україні Економічна комісія Об’єднаних Націй для Європи (UNECE), яка опублікувала доповідь в 2013 році, рекомендувала регулярну евалюацію інноваційної системи України, розробку стабільної та впорядкованої інноваційної стратегії, створення національної інноваційної ради для покращення управління системою, надання фінансових засобів, поєднання розвитку бізнесу з розвитком інновацій, для інтенсифікації співпраці бізнесу та науки та залучення приватного сектору в публічні технологічні програми через консультації та публічно-приватні партнерства.

Пріоритети технологічних інновацій України, як зазначено в законі, - енергетика та енергоефективність, транспорт загалом, та зокрема  ракетно-космічна галузь, авіабудування, кораблебудування, військові технології та озброєння, нові матеріали ( з наголосом на наноматеріали, агро-промисловість, біо-медицина (медичне обладнання та фармація), екологічно-безпечні технології, та ІКТ і робототехніка. Розуміння інновацій в Україні дуже обмежене технологіями, і мало пов’язане з ширшим розумінням інновацій (наприклад, інноваціями в сервісі, інноваційними бізнес-моделями, інноваціями в громадському секторі, суспільними інноваціями) 

Незважаючи на значну наукову базу України, рівень готовності технологій країни залишається посереднім у міжнародному порівнянні, особливо за параметрами прямих іноземних інвестицій, трансферу технологій, технологічної ємності на рівні підприємств та доступності сучасних технологій. (WEF Global Competitiveness Reports 2012-2016).  У 2016 році за рейтингом ведення бізнесу Україна показала відносно добрий рівень в започаткуванні бізнесу (хоча рівень виживання стартапів залишається низьким), і в можливості залучення кредитів, проте інші фактори суттєво утруднюють економічний розвиток, такі як дотримання умов контрактів,  оплата податків та, очікувано, зовнішньоекономічна діяльність, ослаблена через замороження бізнес зв’язків з Росією.

Зміна структури міжнародних зв’язків України, що характеризується помітним зсувом подалі від Росії, не лише помітна в галузі міжнародних економічних зв’язків, але й в науковій співпраці. Хоча зв’язки в освіті з Росією залишають міцними і стійкими, і також національні патенти закордоном зареєстровані здебільшого в Росії. Лише кілька патентів визнані в ЄС та США, що показує низьку інтеграцію українських компаній в ланцюги глобальної вартості.

Важливим політичним кроком стала асоціація України з програмою «Горизонт 2020» 20 березня 2015 року. Україна мала відносно добрі показники участі в Сьомій рамковій програмі ( з залученням фінансування близько 30,9 млн Євро.) з пристойним рівнем успіху – (близько 20%).

Участь у Горизонт 2020 ще не покращила показники в кількісному вимірі, оскільки рівень успіху впав до 13%, що відповідає середньоєвропейському. Найвищий рівень успіху в програмі EURATOM, найнижчий в «Промислове лідерство», що підтверджує слабку технологічну орієнтацію української промисловості. Україною укладено 25 міжурядових угод про науково-технічне співробітництво між країнами ЄС та країнами асоційованими з Горизонт 2020. (2014).  НАНУ має 110 двосторонніх угод з більшістю спільних проектів з Польщею, Францією, Угорщиною, Словаччиною та Чехією. Основними співавторами публікацій українських учених є вчені з Німеччини, Росії та США, а також з дещо меншою часткою з Польщі, Франції, Великобританії, Італії, Іспанії та Японії.

Кінцеве зауваження стосується якості даних, відповідно до ситуації аналізу економіки та НТІ України. Ми зустрілися з відносною обмеженістю доступу та неповнотою даних, доповідей з науково-технічної політики та аналізів англійською мовою та практично повною відсутністю даних на регіональному рівні. Зокрема, дані та інформація щодо системної участі бізнесу в НДР за межами галузевих НДІ практично недоступні, або статистично неповні, незважаючи на те, що Україна імплементувала інноваційні дослідження, рекомендовані Community Innovation Survey (CIS). Попри все, виявлена значна різниця в НР фінансуванні та НДР продуктивності бізнес-сектору, що є індикатором серйозної проблеми, яка зумовлена або статистичними недоопрацюваннями, або реальними проблемами економіки, або обома цими чинниками. Достовірна інформація щодо приватних неприбуткових досліджень та розробок є відсутньою. І нарешті, бібліометричні дані, незважаючи на ретельність з якою вони аналізувалися для цієї доповіді, повинні інтерпретуватися з великою обережністю, через низьке залучення України в міжнародні англомовні кола публікацій. Ми очікуємо що ситуація з доступом до даних покращиться в найближчі роки, через долучення України до IUS/EIS.

Якими б не були висновки незалежного аудиту НТІ системи України, країна демонструє унікальні характеристики в галузі науки, технологій та інновацій, які важко порівняти з будь-якою іншою країною а тому вимагатимуть особливих рекомендацій та рішень.»

Переклав Юрій Халавка, редагування Ірина Єгорченко. 

З повним звітом можна ознайомитися тут

Views: 736

Comment

You need to be a member of Ukrainian Scientists Worldwide to add comments!

Join Ukrainian Scientists Worldwide

Comment by Anatoliy Thinker on November 10, 2016 at 12:11pm

Не можна не погодитись із цим висновком - ФАКТ!

"Якими б не були висновки незалежного аудиту НТІ системи України, країна демонструє унікальні характеристики в галузі науки, технологій та інновацій, які важко порівняти з будь-якою іншою країною а тому вимагатимуть особливих рекомендацій та рішень.»

Наші партнери:

Увага! у зв'язку з технічними роботами посилання з цього розділу перенесено на сторінку Партнери

© 2017   Created by Khalavka Yuriy (Халавка Юрій).   Powered by

Badges  |  Report an Issue  |  Terms of Service