Ukrainian Scientists Worldwide

Українські науковці у світі

ХІV Академічні читання пам’яті Віталія Стріхи

Відбулися ХІV Академічні читання пам’яті Віталія Стріхи

 


Академічні читання пам’яті засновника й першого президента АН вищої школи України, відомого вченого-фізика Віталія Стріхи (1931-1999) відбулися цього року вже вчотирнадцяте. За цей час вони встигли стати унікальним науковим форумом, чи не єдиним в Україні, де фізики мають шанс почути, над чим працюють їхні колеги-філологи, філософи – довідатися про останні досягнення сільськогосподарської науки, а історики – дізнатися про успіхи й проблеми матеріалознавців. Адже провідні вчені України ясно і дохідливо презентують тут для загалу доповіді з різних актуальних напрямків досліджень, що здійснюють наші ВНЗ і наукові установи.


За півтора десятиліття цей форум встиг набути власних традицій, співзвучних як статусу Академії, однієї з найавторитетніших громадських наукових організацій України, так і особливостям нашого непростого часу. Відкриваючи читання, президент АН вищої школи України, відомий учений у галузі кібернетики й системного аналізу Олександр Наконечний закликав присутніх вшанувати світлу пам’ять засновника Академії Віталія Стріхи, а також академіків АН вищої школи України Петра Зарицького, Антоніни Політун, Богдана Пташника, Юрія Сурміна, Ігоря Школи, які пішли з життя після останньої конференції Академії. Учасники читань також хвилиною мовчання вшанували тих, хто загинули, захищаючи гідність, волю і незалежність України від російських агресорів.


Потому надійшла черга для офіційних моментів. Олександр Наконечний вручив диплом почесного академіка АН вищої школи України визначному вченому-математику, академіку НАН України Анатолію Самойленку, а диплом академіка – ученому-економісту Галині П’ятницькій, обраним 18 червня 2016 року. Академік АН вищої школи України, радник Президента України Сергій Квіт, вітаючи учасників читань, наголосив на необхідності послідовної імплементації Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Академік АН вищої школи України, народний депутат України Михайло Довбенко говорив про значення науки для опори для ухвалення правильних управлінських рішень на державному рівні. Почесний академік АН вищої школи України, академік НАН України Ярослав Яцків зупинився на значенні громадських наукових асоціацій для успішного функціонування наукової системи держави.   


Звичайно, Академічні читання цікаві насамперед яскравими науковими доповідями. Академік НАН України, почесний академік АН вищої школи України Віктор Грінченко обрав для себе тему «Етичні проблеми сучасної освіти і науки». Учений поставив до неї епіграфом слова відомого французького письменника Франсуа Рабле: «Знання без совісті – загибель для душі». На думку Віктора Грінченка, ці слова добре відображають суть багатьох сьогоднішніх дискусій, - і наукових, і суспільних. Адже команда, яка підтримує й оновлює Оксфордський словник англійської мови, найважливішим новим поняттям 2016 року визначило “post-truth”. Епохою «після-правди» встигли назвати нашу добу, коли при формуванні громадської думки головну роль відіграють уже не об’єктивні факти, а апеляція до емоцій та стереотипів. Виявами цієї доби стали відомі результати виборів та референдумів у кількох провідних державах Заходу.


Відтак провідний науковий часопис США “Scientific American” б’є на сполох: сьогодні наука в облозі. На думку Віктора Грінченка, такі негативні прояви сучасної науки, як плагіат і корупція, не виросли самі по собі в її надрах, а були привнесені ззовні, ставши виявом загальносуспільних негараздів. Але стимулювала їхнє поширення система кількісних показників, за якої робота кожного ученого описується цифрами: кількість статей, монографій, захищених кандидатів та докторів, індекс Гірша тощо. А голі цифри лише зоставляють широке поле для маніпуляцій, і спритні люди добре навчилися отримувати потрібні цифри, нічого по суті не змінюючи. Учений нагадав відому з економіки теорему Гудхарда: система, яка застосовує для визначення успіху виключно кількісні показники, приречена на колапс.


Як приклад абсурдності намагань оцінювати результати досліджень виключно за індексами цитування Віктор Грінченко навів революційну статтю про лікування раку 22 авторів, надруковану в січні 2005 року в надзвичайно авторитетному журналі “Science” - і вже через два роки відкликану її ж авторами як помилкову (при цьому сама практика відкликання безумовно є позитивною, і свідчіть про здатність наукової спільноти до критичного погляду на саму себе). Але проблема полягає в тому, що до відкликання статтю було процитовано 247 разів, і ще 776 – після. Отже, за формальними показниками цю помилкову статтю можна віднести до найвизначніших наукових текстів ХХІ століття! Не говоримо вже про те, що за самим словом «цитування» можуть стояти найрізноманітніші речі: від бажання автора спростувати своїх попередників, і до намагання просто погрітися в променях їхньої слави.


Людство здавна спиралося на різні етичні кодекси (10 заповідей, клятва Гіппократа тощо). На думку Віктора Грінченка, особливого значення для науки сьогодні набувають кодекси фахової етичної поведінки. Як позитивний факт учений наголосив, що такі кодекси розробили вже 27 українських університетів. Але цього мало, бо в ідеалі навчальний рік у кожному університеті повинен починатися з лекції, яка б акцентувала на непорушності принципів академічної доброчесності.


Відомий учений-медик, академік АН вищої школи України Федір Тишко розповів про вогнепальні ураження ЛОР органів та надання медичної допомоги пораненим. При цьому учений і хірург-практик узагальнив багатий клінічний досвід - і свій особистий, і своїх колег. Адже з 28000 поранень у російсько-українській війні значна частина припадає саме на осколкові враження носа, вуха, горла, трахеї, які загрожують смертю або тяжкою інвалідністю. Однак доповідач, демонструючи численні фотографії, показав, як шляхом складних багатоетапних операцій медики повертають поранених воїнів до нормального життя.


Академік АН вищої школи України Тетяна Гарник зробила доповідь на тему «Фітоароматерапія для здоров’я і краси». Учений наголосила: людство використовує лікарські препарати рослинного походження вже щонайменше 6000 років. І сьогодні ефіролеткі сполуки можуть ефективно застосовуватися як антимікробні й антиоксидантні засоби, можуть сприяти підвищенню працездатності тощо. При цьому важливо, що вони не мають шкідливої побічної дії. Дослідження цих та інших рослинних препаратів проводять науковці Київського медичного університету Української асоціації народної медицини, який видає фаховий науково-практичний часопис «Фітотерапія».  


Академік АН вищої школи України Віталій Лисенко розповів про енергоефективні системи керування біотехнічними об'єктами. Учений наголосив: сьогодні аграрна галузь дає Україні майже 40% валютних надходжень. При чому йдеться вже не тільки про вивезення зерна. Тому конкурентоспроможність цієї галузі на світових ринках напряму залежить від того, наскільки енергоефективними є наші птахофабрики, тепличні комплекси тощо. Адже, наприклад, при тепличному вирощуванні овочів до 70% собівартості припадає саме на енергоносії. Сьогодні фахівці Національного університету біоресурсів і природокористування пропонують прогресивні технології, здатні суттєво скоротити енергоспоживання.


Академік АН вищої школи України Ольга Воробйова, що представляє мовознавчу школу Національного лінгвістичного університету, виголосила доповідь «У пошуках метаметоду когнітивно-поетологічного аналізу художнього тексту». Дослідниця наголосила: деякі принципи гуманітарних наук можуть виявитися корисними і в науках природничих. А складність сучасного гуманітарного знання зумовлена, зокрема, й тим, що в ньому вже немає, як раніше, панівної парадигми.


 Академік АН вищої школи України Наталя Торкут, яка очолює Лабораторію ренесансних студій у Класичному приватному університеті в Запоріжжі, говорила про екзистенційні випробування вітчизняного літературознавства в контексті нової парадигми університетської освіти. Вона застерегла від небезпеки перетворення університетів виключно на фабрики з продукування нехай навіть кваліфікованих у своїй галузі, але вузьких фахівців. Визначний іспанський філософ ХХ століття Ортега-і-Гассет наголошував на трьох головних функціях сучасного університету: передавання культури; навчання професіоналів; наукові дослідження і підготовка нових науковців. При цьому функція передавання культури мислилася ним як головна. Як наголосила Наталя Торкут, нехтування цією місією в нас і стало однією з передумов, що уможливили трагічні події на Сході України.


Відомий учений-перекладознавець, академік АН вищої школи України Олександр Чередниченко зробив доповідь про Миколу Зерова як метра українського перекладу. Адже саме цього року виповнюється 70 років з того трагічного дня, коли визначного поета, перекладача, літературознавця й педагога, неформального лідера «київських неокласиків» Миколу Зерова (1890-1937) було розстріляно в карельському урочищі Сандармох разом з понад 1100 іншими жертвами сталінського терору. Учений наголосив на ролі Миколи Зерова як фундатора сучасної школи українського поетичного перекладу, яка досягнула високої міри адекватності у відтворенні найскладніших різностильових текстів, і водночас як теоретика цієї школи, чиї праці досі не втратили свого значення.


У продовження цієї доповіді  академік АН вищої школи України Максим Стріха розповів про неопубліковані інскрипти Григорія Кочура (1908-1994) з власної книгозбірні, які є важливими штихи до портрету цього визначного українського вченого і перекладача, учня Миколи Зерова, якому судилося стати живою сполучною ланкою між явищами Розстріляного Відродження 1920-х, «шістдесятництва», і культурного відродження доби «перебудови» й перших років незалежності. Доповідач нагадав: на долю Григорія Кочура випали 10 років сталінських концтаборів і понад десятиліття «заборони на друк» у часи боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» у 1970-80-ті. Але це не завадило йому створити унікальну авторську антологію світової поезії українською мовою, яка включає десятки авторів з 30 літератур у часовому обсязі понад 25 століть.


І, даруючи в листопаді 1986 року молодому фізикові щойно видану україномовну книжку віршів чеського поета Їржі Волькера з дарчим написом «Максимові Стрісі – щоб ще більше навернути його волькер’янську віру», ще опальний тоді Григорій Кочур вочевидь мав на увазі не перекладеного ним «пролетарського поета», а безсмертний заклик волелюбного (і вже тим підозрілого з погляду тодішнього панівного дискурсу) Вольтера: «Потрібно плекати наш сад!»  Потрібно працювати в ім’я української культури, незважаючи на всі несприятливі обставини.


Читання, що відбулися в стінах кібернетичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ще раз підтвердили: громадські наукові організації здатні (і повинні) бути дієвими гравцями на нашому науковому полі. А чвертьвіковий ювілей заснованої з ініціативи професора Віталія Стріхи Академії наук вищої школи України стане в листопаді цього року однією з помітних подій нашого наукового календаря.


Максим Стріха

Views: 12

Наші партнери:

Увага! у зв'язку з технічними роботами посилання з цього розділу перенесено на сторінку Партнери

© 2017   Created by Khalavka Yuriy (Халавка Юрій).   Powered by

Badges  |  Report an Issue  |  Terms of Service