Безперечно, така мережа потрібна!
Щодо мене, як аспіранта, то хотілось би бачити розділ типу "Допомога молодим ученим", де такі, як я, могли б ставити запитання, питати поради, наприклад, щодо оформлення дисертацій тощо.
Українська держава - це недобуд, який уже треба капітально ремонтувати. Через помилки архітекторів лопаються труби, тріскають шибки у вікнах, падають люстри. "Управдоми" – за окремими винятками, некомпетентні, злодійкуваті, самозакохані.
Але чи є достатньо нових кадрів в Україні, щоб заповнити "управдомівські" позиції - починаючи від заступників міністрів і начальників управлінь і закінчуючи відповідальними клерками на нижчому рівні? Чи знаємо ми цих нових людей? Чи бачили ми, як ці нові люди роблять свою справу? Чи мали і чи матимемо змогу їх контролювати?
Я не вірю в те, що "старих людей" прямо зараз є ким замінити - немає ні архітектурного проекту змін, ні суспільного консенсусу щодо нього, ні механізмів суспільного контролю.
Ці всі речі ще треба народити. Тому максимум, який ми можемо вимагати від НИХ - це не заважати. А самим - змінімізувати шкоду від впливу державного апарату, котрий існує сам по собі, і "своє робИть".
Зараз, в умовах повзучої української анархії працювати легше, ніж під польською окупацією, та й спадок є.
Технологічно для "паралельної держави» треба створити:
2. спільне інформаційне поле між учасниками поля цінностей;
3. структури в "реалі" для конкретних дій відповідно до цінностей.
Де діяти?
Першими територіями довіри і дії є громадські спільноти – починаючи від спілки садоводів і закінчуючи клубами шахістів.
Саме там, де задля спільної справи люди об’єднують свої зусилля, кошти і час, народжується можливість довіри, з’являються громадські лідери, котрі отримують право представляти своїх членів спільноти, організовувати саму спільноту і захищати її інтереси.