мериканська асоціація за розвиток науки (American Association for the Advancement of Science (AAAS), відома багатьом із нас завдяки своєму журналу Science, працює для розвитку американської науки з 19 сторіччя. Оскільки з часом міжнародна складова в науці зростала, Асоціація все більше уваги приділяє розвитку науки у цілому світі.
Сьогодні ми публікуємо перекладений уривок із Послання президента AAAS Девіда Балтімора (David Baltimore) „Глобальні перспективи науки та технології”, який, у свій час, був причетний до створення та управління трьома успішними науковими установами в США і на власному досвіді сформулював:
П’ять правил для розвитку науки
1.Набираючи персонал – вимагайте досконалості. Оскільки виняткові люди трапляються рідко, це означає підбирайте людей повільно і виважено. Ніколи не заповнюйте вакансії лише для того, щоб їх заповнити – чекайте на достойного кандидата. Іншим висновком із цього правила є те, що в країнах із браком кваліфікованих науковців та менеджерів заснування одночасно великої кількості наукових установ є часто неефективним.
2.Коцентруйте ресурси. Надавайте перевагу та підтримку малим, але видатним установам, можливо, навіть за рахунок більших, але менш ефективних. Це особливо важливо в наш час, коли вартість виконання передових досліджень є дуже високою.
3. Формуйте малі колективи. Вважається, що оскільки дослідження тепер є міжгалузевими, то слід надавати перевагу великим та розгалуженим інституціям. Проте, створення у великих університетах менших, добре укомплектованих центрів, дає можливість скористатися превагами одночасно розгалуження та концентрованості ресурсів.
4. Створюйте установи, які поєднують навчання та наукові дослідження. В США, ми добре знаємо, що поєднання освіти та науки підсилює обидві галузі і гарантує, що завжди є певна кількість людей підготовлених до праці на передовій наукових досліджень.
5.Забезпечте академічну свободу. В США це забезпечується, зокрема, завдяки системі tenure (“захищеної” чи “гарантованої” посади, яку науковець, зазвичай високого рівня, отримує на основі попередніх досягнень і може займати “на все життя” Ю.Х. ), яку я дуже ціную. Без академічної свободи завжди існуватиме ризик урядового диктату в науці. Нещодавно ми стали свідками того, як в США урядовці можуть намагатися подавити наукові ініціативи які не відповідають політичній лінії. Нажаль, треба пам’ятати, що в більшості країн світу, академічні та дослідницькі інституції перебувають під контролем уряду.