Аналітика: Чи дістанеться Україні шматок нано-пирога?.

09.02.2010

Юрій Халавка, Ukrainian Scientists Worldwide, Спеціально для Європейського освітнього порталу

У той час, коли передвиборча лихоманка заполонила голови небайдужих громадян та телеекрани, мало хто помітив подію, яка може в майбутньому змінити статус України серед провідних
наукових держав світу. Уряд затвердив Державну цільову науково-технічну програму “Нанотехнології та наноматеріали” на 2010-2014 роки. Хоча низькорозмірними системами займалися в Україні і до „нанобуму” досягаючи, доречі, чималих успіхів – на державному рівні до розуміння важливості нанотехнології „доросли” лише на порозі другої декади ХХІ ст. Тому затвердження програми слід сприймати у світлі приказки “ліпше пізно, ніж ніколи”.

Від самого прийняття Програма викликала неоднозначне сприйняття серед українських науковців. Думки розділилися: хтось вважає, що Програма приречена на провал, хтось сподівається на
певні результати. Спробуймо проаналізувати її сильні та слабкі сторони.

Чи дістанеться Україні шматок нано-пирога?..
Маленьке — не смішне,
Адже мале і зерно,
Що силу велетням і геніям несе.
Мале тоді смішне,
Коли воно мізерне,
Коли себе поставить над усе.
(В. Симоненко)

У той час, коли передвиборча лихоманка заполонила голови небайдужих громадян та телеекрани, мало хто помітив подію, яка може в майбутньому змінити статус України серед провідних наукових держав світу. Уряд затвердив Державну цільову науково-технічну програму “Нанотехнології та наноматеріали” на 2010-2014 роки. Хоча низькорозмірними системами займалися в Україні і до „нанобуму” досягаючи, доречі, чималих успіхів – на державному рівні до розуміння важливості нанотехнології „доросли” лише на порозі другої декади ХХІ ст. Тому затвердження програми слід сприймати у світлі приказки “ліпше пізно, ніж ніколи”.

Перше, що впадає в око під час ознайомлення з Програмою та її супровідними документами – це великі сподівання, які покладають на неї розробники та уряд. Згідно з преамбулою документу, вона має стати чи не панацеєю для української економіки. По суті, Програма передбачає створення в Україні нової галузі економіки, що, враховуючи об’єктивні реалії, буде дуже проблемним завданням. І саме тому до її реалізації та розробки слід підійти максимально серйозно, адже йдеться про чималу суму в 2 мільярди гривень на 5 років (близько 50 млн доларів на рік). Якщо порівняти ці кошти із сумами, які виділяють на натохенологію лідери світової економіки, можна побачити, що майже 0,5 відсотка світових витрат (див. діаграму 1) – це не багато, але й не мало.

Від самого початку прийняття Програма викликала неоднозначне сприйняття серед українських науковців. Думки розділилися: хтось вважає, що Програма приречена на провал, хтось сподівається на певні результати. Спробуймо проаналізувати її сильні та слабкі сторони.

За даними бази індексації наукових публікацій Web of Science, у провідних міжнародних журналах на тему нанотехнології публікується щороку близько 400 статей, авторами яких є співробітники українських науково-дослідних установ. Природно, більшість із цих робіт виконано у співпраці із закордонними партнерами. У середньому кожну статтю процитовано 4 рази, а h-індекс „віртуального” загальноукраїнського вченого становить 43, що є непоганим показником за світовими мірками. І це не враховуючи публікацій в українських виданнях. У нас діють історично сформовані наукові школи з колоїдної хімії, каталізу, хімії поверхні, а також чимало фізичних груп, кафедр та інститутів. У середині 2000-х років у низці вищих навчальних закладів розроблено навчальні програми курсів, у той чи інший спосіб пов’язаних із нанотехнологією. Система різнобічної шкільної та вищої освіти дозволяє кращим студентам легко орієнтуватися у міждисциплінарних задачах та проблемах нанотехнології. Також слід зазначити, що в Україні знаходиться єдиний в СНД завод з виготовлення електронних мікроскопів, виробництво яких, щоправда, практично припинено.

До переваг Програми можна віднести і те, що серед завдань та напрямків є такі, у яких ми є традиційно сильними – мікроелектроніка, зварювання тощо. Що ж до тих завдань та пріоритетів програми, де ми ще не маємо достатньо досвіду, то, як кажуть, „вовка боятися – в ліс не ходити”.

Звичайно, оптимістичні прогнози щодо результатів Програми мають повне право на успіх, проте для успішної її реалізації слід врахувати чимало факторів.

Багато розробок, які передбачені Програмою є перспективними для виходу на світові ринки, проте цього неможливо досягти без участі великого бізнесу та його ресурсів. А тут ситуація доволі прикра, особливо якщо враховувати рівень розвитку (чи радше занепаду) високотехнологічних підприємств в Україні. Хоча лише в 2008 році, понад 1,2 млрд гривень було витрачено підприємствами на внутрішні та зовнішні науково-дослідні розробки, із загальної кількості підприємств лише 4,5% випускали високотехнологічну продукцію. При цьому тільки 6,7% підприємств запланувало в період 2009-2011рр. освоєння нової для підприємства високотехнологічної продукції. Тому слід очікувати, що впровадження розроблених технологій буде супроводжуватися неабиякими труднощами. Подолати цю прогалину можна буде лише за допомогою цілеспрямованої регуляторної політики у сфері інновацій.

Іншим слабким місцем програми є її відверта науковість. У двох найуспішніших нанотенологічних програмах США та Німеччини до виконання подібних програм залучені практично всі міністерства, а не лише освітні та наукові інституції. Це забезпечує зв’язок досліджень з нагальними потребами промисловості і відповідно спрямоване на максимально швидку капіталізацію нанотехнологічних розробок. А залучення до досліджень приватного капіталу ще більше фокусує зусилля на створення продуктів, які матимуть практичне значення. Стимулом для участі приватного капіталу є, в першу чергу, колосальний обсяг ринку нанотехнологій. (Діаграма 2) І для того, щоб не втратити цей ринок, компанії готові вже зараз інвестувати значні кошти в дослідження.
Деякі напрямки, очевидно, буде складно реалізувати в передбачені Програмою строки. Наприклад, зарубіжна практика передбачає близько 15 років для виходу лікарського препарату на ринок. Водночас у Програмі вже за 5 років передбачено створення чималого числа наноматеріалів медичного призначення та їх комплексів біологічно активних речовин.

Слід враховувати, що українська нанопрограма реалізовуватиметься на тлі високої світової конкуренції. Через 5 років розробки країн-конкурентів будуть далеко попереду. Наприклад, у Програмі передбачено розробку транзисторів з швидкодією 400-700 ГГц – хоча ще в 2006 році було повідомлено про створення у США транзисторів, із тактовою частотою понад 750 ГГц.

Також привертає увагу те, що Програмі бракує власного термінологічного словника. Терміни «технологія», «нанотехнологія», «розробка» та інші дуже часто підміняють один одного і зустрічаються у різних значеннях. Це створює загрозу довільного трактування пунктів програми та ускладнить її аудит.

Відсутність україномовних підручників та посібників з нанотехнології за умов, коли студенти та науковці здебільшого мають низький рівень володіння іноземними мовами та коли природничі та технічні спеціальності втрачають привабливість, також буде вагомою перешкодою для підготовки спеціалістів. Крім того, наша держава нині не має успішного досвіду реалізації таких масштабних та важливих проектів.

На нашу думку, основним ринком наноматеріалів, у якому Україна зможе зайняти достойну нішу, полягатиме у виготовленні хімічними методами наночастинок різних типів, їх первинна обробка, тестування та модифікація. Потім ця продукція постачатиметься на підприємства інших країн для модифікації, впровадження у прилади тощо… Але для того, щоб розроблені методи приносили економічний зиск, необхідно детального вивчити перспективи застосування одержаних наноматеріалів в народному господарстві та потребу у них світової економіки.

Отже, для досягнення успіху виконавці та замовники програми “Нанотехнології та наноматеріали” мають не забувати:

1 Нанотехнологія за визначенням є міждисциплінарною наукою і тому жодна із класичних наукових установ, особливо спеціалізованих інститутів академії наук, не зможе досягти помітного успіху самостійно без організаційної чи комунікаційної надбудови. Перевагу слід надавати проектам, до яких залучені виконавці з багатьох інституцій.
2. Нанотехнологія є молодою галуззю і навіть у провідних країнах світу ще не досягла вагомої частки в економіці. Тому не слід сподіватися від неї швидких економічних результатів.

3. Оскільки щодня кількість наукових публікацій з нанотехнології зростає в геометричній прогресії, успіх неможливий без потужного інформаційного забезпечення, що має включати доступ до передових наукових видань, патентних баз, конференцій та технічної документації.
4. Проведення передових нанотехнологічних досліджень має опиратися на всебічну та безперешкодну кооперацію з міжнародними та українськими партнерами. Конкуренція має бути об’єктивною та базуватися на правилах „чесної гри”.
5. Пріоритет слід надавати науково-дослідним установам, які мають досвід у проведенні досліджень нанотехнологічного спрямування та здатні залучити до реалізації проектів фахівців, які мають досвід роботи закордоном. Проте, для посилення конкуренції до участі у програмі слід заохочувати і нові лабораторії.
6. Вітчизняна економіка та приладобудування нині не готові забезпечити дослідників сучасним обладнанням. Тому потрібно створити умови для закупівлі імпортних інструментів. Їх вибір повинен ґрунтуватися на потребах дослідників, а не бути самоціллю. Слід пам’ятати, що підбір такого обладнання і підготовка персоналу займає чимало часу, що треба враховувати при плануванні конкурсів та грантів.
7. Успіх буде неможливий без критичної маси дослідників. Тому слід всіляко стимулювати підготовку молодих міждисциплінарних спеціалістів, забезпечувати їх методичною літературою та можливостями стажування та практики в кращих світових та українських лабораторіях.
8. Фінансове забезпечення має надаватися стабільно і прогнозовано. Принаймні протягом тривалих етапів – для цього слід забезпечити максимально швидкий та попередній розподіл фінансових ресурсів між виконавцями проектів.
9. Критично важливим нині є стимулювання інвестицій у нанотехнологічні розробки від промислового сектору країни.
10. Мотивація науковців має передусім передбачати створення достойного матеріального забезпечення не лише для проживання, але й для наукової міграції в Україну.
Важливим є те, що розвиток натотехнології в Україні вимагатиме непересічної мобілізації людських, організаційних, фінансових та матеріальних ресурсів і теоретично може стати активатором всієї української науки.

Фінансування нанотехнологічних досліджень провідними країнами світу у мільйонах доларів США.

Оцінка обсягів ринку нанотехнологічно модифікованих та оптимізованих продуктів.( nano.DE-Report 2009)

НАНОТЕХНОЛОГІЯ, -ї, ж. 1. Міждисциплінарна область фундаментальної і прикладної науки, в якій вивчаються закономірності фізичних і хімічних систем розміром порядку декількох нанометрів або часток нанометра.
У світовій літературі чітко розрізняють нанонауку (nanoscіence) і нанотехнології (nanotechnology). Для нанонауки використовується також термін nanoscale scіence (нанорозмірна наука). Часто термін «нанотехнології» поєднує «нанонауку», «нанотехнології» і навіть «наноіндустрію (тобто напрямки бізнесу та виробництва, де використовуються нанотехнології).
Для допитливих. У перекладі з грецької слово «нано» означає карлик. Один нанометр (НМ) — це одна мільярдна частина метра (10-9). Розміри об’єктів, з якими мають справу нанотехнологи, лежать в діапазоні від 0,1 до 100 нм. Більшість атомів мають діаметр від 0,1 до 0,2 нм. Товщина волосся блондинок до 50000 нм а брюнеток та шатенок до 180 000 нм. Нанометр у стільки ж разів менше одного метра, у скільки разів товщина пальця менше діаметру Землі.

Коментар для роздумів:

Під час підготовки цієї статті НАН України оприлюднила національну доповідь „Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави”. У ній, зокрема, сказано:

„Здійснений системний аналіз тенденцій і чинників розвитку дає підстави для висновку, що Україна нині неспроможна забезпечити прискорений розвиток технологій і високотехнологічних галузей, оскільки параметри її інноваційно-технологічного розвитку вже давно перебувають за межами граничних інтервалів.

Проте, українська економіка не має іншого вибору щодо моделі динамічного економічного розвитку ніж мобілізація всіх можливостей для досягнення ефективного вписування у технологічну траєкторію еволюції людської цивілізації. Практична реалізація цього завдання потребує значних управлінських зусиль і першим кроком повинна стати об’єктивна економічна оцінка технологічного розвитку української економіки в контексті світової еволюції технологічних укладів з тим, щоб розробити і впровадити дієві інституційні, законодавчо-нормативні та економіко-мотиваційні заходи для забезпечення прискореного розвитку галузей 5-го та 6-го технологічних укладів.” Одним із таких заходів цілком може стати Державна програма „Нанотехнології та Наноматеріали”.

Враховуючи, що обидва кандидати в Президенти декларують підтримку високотехнологічних ініціатив, хочеться вірити, що за умов належної і кваліфікованої реалізації Програма “Нанотехнології та наноматеріали” буде успішною, а Україна посяде достойне місце у світі передових наукових досліджень.

Для допитливих. У перекладі з грецької слово «нано» означає карлик. Один нанометр (НМ) —
це одна мільярдна частина метра (10-9). Розміри об’єктів, з
якими мають справу нанотехнологи, лежать в діапазоні від 0,1 до 100 нм.
Більшість атомів мають діаметр від 0,1 до 0,2 нм. Товщина волосся
блондинок до 50000 нм а брюнеток та шатенок до 180 000 нм. Нанометр у
стільки ж разів менше одного метра, у скільки разів товщина пальця менше
діаметру Землі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *